Як Квітень до Березня в гості їздив

Українська народна казка Поділля

Колись давно покликав брат Березень брата Квітня в гості. Квітень поїхав возом, а Березень 

заходився та такого наробив, що мусив Квітень додому вернути: сніг, мороз, завірюха — не можна возом їхати. На другий рік знову поїхав Квітень до Березня в гості, та на цей раз уже не возом, а саньми.

Березень пустив тепло, сніг розтав, річки розлилися,— знову мусив вернутися Квітень.

Зійшовся Квітень з старшим братом Травнем та й скаржиться:

— Скільки вже разів зриваюсь їхати до Березня в гості, та ніяк не до їду —- ні возом, ні саньми. Поїду возом — зробиться зима така, що й осі пообмерзають, і колеса не крутяться. Поїду саньми — теплінь така стане, що ні возом, ні саньми.

А Травень і каже:

— Я тебе навчу, як доїхати. Зроби так: візьми воза, сани й човен, то тоді, певне, доїдеш.

Послухав Квітень і, діждавшись слушного часу, зробив так, як нараяв Травень. Їде саньми, а на санях воза і човен везе. Березень дав тепло — і сніг розтав. Тоді Квітень кладе сани й човен на воза і таки їде далі. Стали знову мороз і сніг — Квітень знову поскладав човен і воза на сани.

Далі розтав сніг, розпустило скрізь річки, і не можна їхати ні саньми, ні возом. Тоді Квітень склав на човен сани й воза і поїхав ще швидше по воді. Приїхав до Березня в гості так, що той і не сподівався.

Здивувався Березень та й питає:

— А хто тебе навчив, як до мене дістатися?

— Та, спасибі йому, Травень порадив, як їхати.

Березень і каже тоді:

— Зажди ж ти, Маю, я ще тобі крильця обшмагаю.

То від цього й тепер часто в травні березневі морози бувають, бо Березень і досі сердиться на Травня.